
Гімназія №5 м. Ківерці
Офіційний e-mail закладу: eksperyment@ukr.net
Департамент кіберполіції, телефон гарячої лінії: 0 800 50 51 70 (у робочі дні з 09:00 до 18:00)
електронна адреса: callcenter@cyberpolice.gov.ua;
Відділ протидії кіберзлочинам у Волинській області ДКП НП України, тел. (0332) 24 00 95, вул. Звитяжна, буд. 2, м. Луцьк.

Зареєструйтесь, будь ласка
Повний перегляд сайту доступний зареєстрованим користувачам!!!



ІСТОРІЯ ШКОЛИ
Нашого цвіту по всьому світу… Нелегка доля закинула наших співвітчизників за океан ще на початку 20-го століття. І серед багатомільйонних вигнанців були наші земляки: Фелікс Каплун та Едмунд Сардачук, уродженці Ківерцівщини – с. Човниця та с. Звози.
Коли вони приїхали на рідну землю через 60 років потому, то були вражені бідністю українців, а особливо долями дітей-сиріт. «Серце моє стиснулося від болю, а очі наповнилися слізьми, коли я побачив дітей, що шукали їжу на смітниках» - пригадує свій приїзд в Україну на початку 90-х Фелікс Каплун. Так народилася ідея побудувати сиротинець для обездолених дітей. Українською діаспорою в США і Канаді було зібрано кошти для початку будівництва.
У той самий час на Одещині в містечку Южному процвітала і набирала розмаху авторська школа М.П. Гузика, експериментальна школа нового типу. Великий ентузіаст, академік М.П. Гузик зумів організувати з десяток таких шкіл по всій Україні.
Ідея будівництва сиротинця знайшла своє втілення у створенні експериментальної школи в м. Ківерці. Шляхи Господні непередбачувані. Саме з милості і волі Божої, Володимир Георгійович Чайка, голова Волинського об’єднання церков ЄХБ, директор християнської місії «Українська місія благовістя», Петро Васильович Волощук, сподвижник на освітянській ниві, директор благодійного фонду «Світло життя», і стали тими людьми, які об’єднали дві геніальні ідеї: будівництво школи та сиротинця як єдиного навчально-виховного комплексу.
Приїзд М. П. Гузика у Ківерці, зустрічі з вчителями шкіл та громадськістю міста, розповіді про експериментальну школу радості в Южному викликали великий інтерес у жителів містечка.
Велике будівництво розпочалося 7 травня 2002 року. Спочатку будівельними роботами керував Ігор Петрович Пацюк, а згодом цю ділянку очолив П.В. Волощук.
Паралельно проходило формування педагогічного колективу. Вже влітку 2003 року група вчителів-ентузіастів у складі Свиновей С.П., Мучак О.П., Завальної Л.А., Боярчук О.Я., Онищук К.М., Соболь Л.Є., Прачук Н.В., Радіон Л.О., Соловйова С.В., Желамської К.О. поїхала на навчання в м. Южне.
І містечко, і школа приємно вразили чистотою, красою, буянням південних квітів. Справжня перлина на березі Чорного моря. Але найбільше захоплення було від працелюбності кожного працівника школи, великої відповідальності за доручену ділянку роботи. Навчальні кабінети, затишні просторі холи, що потопають в зелені, спортивні зали, спальні для молодших школярів, школа мистецтв, боксерський і баскетбольний клуби – все сприяє розвитку талантів кожної дитини.
М.П. Гузик і вчителі авторської школи проводили навчання з нашими педагогами. Захоплені жагою до створення школи нового типу і натхненні прикладом «южних» колег, повернулися наші вчителі додому…





Затишні коридори авторської школи








Через два роки завершилось будівництво нової школи, сучасної, красивої, незвичної і неординарної. Нова будівля стала прикрасою міста. І тут виявилося, що місцевій владі така школа не потрібна, дарма що і діти, і батьки прагнули якомога швидше потрапити сюди. Період становлення школи – це «ходіння по муках».
1 вересня 2004 року. Злива. Невизнана школа. Але свято Першого дзвоника відбулося. З безмежною радістю і тривогою в серці переступали батьки і учні поріг нової школи. Весь колектив – учні, батьки, вчителі відчули себе єдиною сім’єю настільки, що після уроків дітям не хотілося додому. «Через терни до зірок» – шлях становлення нової школи, і лише підтримка один одного, «чуття єдиної родини» допомогло вистояти. А ще – щоденні молитви учнів і вчителів, завдячуючи яким Господь дарував свої благословення.
Тривожні, буремні події листопада 2004 року. Помаранчева революція і наша «помаранчева» школа, яка тоді ще носила «почесне» звання п’ятої, озброївшись 5 статтею Конституції України, слідкуючи за життям країни разом з 5 каналом телебачення, перейнялися вірою в торжество справедливості, свободи, демократії. Група революційно налаштованих вчителів (Мучак О.П., Онищук К.М., Свиновей С.П., Завальна Л.А., Боярчук О.Я., Прачук Н.В., Іванська Н.В.) поїхала в розбурханий Київ боронити правду… Лист про створення нашої школи передали новообраному президенту Віктору Ющенку.
1 січня 2005 року, за сприяння голови районної ради Анатолія Петровича Грицюка і клопіткої праці П.В. Волощука та В.Г. Чайки, школа стала державним навчальним закладом. У серпні 2006 року їй надано статус «Експериментальний педагогічний майданчик Всеукраїнського рівня». Тісна співпраця з науковим керівником М.П. Гузиком і педагогами міста Южного, навчальні семінари як в Южному, так і в нашій школі за участю вчителів авторської школи сприяли хорошому початку становлення експерименту.
Створена на засадах християнської моралі, наша школа з перших днів свого існування стала прикладом нового підходу до виховання та навчання дітей. Перші успіхи, перші перемоги, перший незабутній і неповторний день здоров’я, перший звітний концерт, що зачарував жителів міста, перший літній пришкільний табір, який зчинив фурор в м. Ківерці – «А що у вас там робиться?» – все це робилося з вірою в Бога в серці кожної дитини, кожного вчителя, кожного працівника школи.
2005 – 2007 роки стали пам’ятними для багатьох учнів, адже вони мали змогу вдосконалювати англійську мову, спілкуючись з містером Стівеном, представником Американського Корпусу Миру, якого всі з любов’ю називали «наш Стьопа». Багато дівчат завдяки містеру Стівену стали шанувальницями бейсболу. Взявши участь у доброчинному марафоні в Будапешті, містер Стівен заробив 3 тисячі доларів і частину з них передав на потреби кабінету англійської мови. Зворушливим було прощання зі Стівеном: учні підготували справжній концерт-подяку, а вчителі подарували на пам'ять вишиту сорочку.



Хліб духовний і хліб насущний-основа людського життя








Містер Стівен зі своїм координатором Даркович О.П.
